Человек не создан для самостоятельного функционирования без Бога. Иначе говоря, человек без Бога - это поломанное изделие. Бог вдохнул в человека Своё дыхание и стал человек душою живою. Иными словами, человек - часть Бога. Но при этом такая часть, которая имеет свободную волю вплоть до ухода от Своего Создателя. Вот уйти от Бога она может, а жить без Бога - может только в мучениях. Библия называет человека храмом для Бога и устройство человека подобно устройству Храма, описанного в Библии. Внешний двор - читай тело, отданное после грехопадения на попрание язычников. Святилище - читай душа. И Святое Святых - читай дух. Бог обитает в Святом Святых. Но только тогда, когда душа и тело приносят Ему жертвы. В святилище расположены жертвенники. Когда жертвы Богу приносятся - читай, человек живет для Бога, всё в нем функционирует правильно. Если нет - человек "ломается". В Храме наступает мерзость запустения, в нём восседает беззаконник и такой храм будет опустошен, разграблен и разрушен. По примеру Иерусалимского храма. Душа, лишенная Бога, отправляется на вечные мучения, ибо сказано, что не век Духу Божьему быть в поругании у человека. Иными словами, человеку, отделенному от Бога дается определенное время для исправления, после которого без отсутствия оного, Душа уже не возвращается к Богу, а идет на вечные мучения. Она сама избрала свою участь. И Бог не может переступить Своего же закона о свободной воле. Ему не нужны марионетки. То есть, Бог не может спасти человека без согласия на то последнего.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
