7. Но сокровище сие мы носим в глиняных сосудах, чтобы преизбыточная сила была приписываема Богу, а не нам.
(Второе послание к Коринфянам 4:7)
Сосуды из глины очень хрупкие и разбиваются порой. Но Господь выбрал этот образ для нас , чтобы мы понимали, что если Господь не созиждет наш сосуд, то его разобьет дьявол.
Некоторые кичатся своей верой и своим положением в церкви. Своими проповедями и речами, которые призывают к учебе у них, великих.
Но ведь Павел говорил совершенно противоположное. Он писал, что он терзаем, что ему порой нечего кушать, он хвалился немощью, а не силой, он сокрушал себя каждый день и говорил, что он каждый день умирает.
Но такой образ христианина непонятен и неприятен. Легче верить, что Иисус всё уже совершил, а нам нужно просто есть, пить и веселиться. Так многие и веруют.
Но приходит момент и этот сосуд разбивает дьявол. И попадая на небо, такие слышат страшные слова Господа - отойдите от Меня, Я не знаю вас.
В противность такому положению Павел, уходя, сказал, что ему готов венец жизни. Т.е. его жизнь была прожита не зря. И он стал почетным сосудом в доме Божьем 2Тим 2:20.
Ведь нам бы хотелось быть в вечности почетным сосудом. Так почему же в этой жизни мы не прикладываем к этому свои усилия?
Каковы правила небесной принадлежности?
Я умаляю себя и свое.
Я сокрушаю свой гордый нрав и дух.
Я отдаю на растерзание все свои мечты, которые появились вне Бога. Я иду за Христом, куда бы Он не завел меня.
Попробуйте так жить и вы почувствуете что такое пустыня. И будете прозревать, что вы слабы и грешны. Потому что чем больше сдерживать грех, тем больше он потом рвется наружу.
И как невозможно не отвечать злом на зло и предательством на предательство, а напротив благословлять.
И как наша грешная душа хотела бы командовать телом, чтобы грешить и не идти за Христом.
И вот тут поднимается в небо настоящий вопль грешника -
Иисус, сын Давидов, помилуй меня!!!!!!!!!!
Путь за Христом это не песни и пляски, это порой слезы и боль, это полное переформатирование своей сути и своей жизни. И дается это нелегко. Это называется СОРАСПЯТИЕ.
Но есть и утешение, как Иисус не вечно висел на кресте, так и вы воскреснете обновленными для жизни в Господе. И тогда радость ваша да будет совершенной, ибо познал Господь своих.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Именно Павел дал пасторам и церковным учителям кичиться своим положением и \"учениями\":
\"Досто йно начальствующим пресвитерам должно оказывать сугубую честь, особенно тем, которые трудятся в слове и учении. 18 Ибо Писание говорит: не заграждай рта у вола молотящего\".
\"почитат ь ГОСПОД СВОИХ достойными всякой чести\" - в противность Христу об одном Господе.
Не следует верить любому, кто сам о своих заслугах свидетельствует, хоть он и называет сам себя апостолом, как Павел. Про лжеапостолов тоже есть в Откровении.
А на \"сосуд\" Павла тоже было жало от сатаны, как и на сокрушаемые им сосуды многих других грешников. А истинные Апостолы Христа не кичились своими приготовленными венцами или почетными сосудами.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.